Забудь

Що говорила тобі,
Що прочитала в очах, 
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час. 
Немовби тільки для двох 
У серці ділений стук... 
Щось поміж нами було 
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"

Коли закінчиться дощ 
Ми інші станемо знов 
І ти не зможеш собі сказати 
Це було чи не було... 
Щось поміж слів і думок 
У теплім дотику рук, 
Коли від неба за крок... 
Але скажу сама тобі: "Забудь!" 

Давай не знайдемо слів – 
Так буде легше обом, 
Щоб не повірити в те, 
Бо все і так здаватиметься сном... 
Та тільки серця мого частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього, 
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!" 

Але я знаю колись одна, 
Серед дощу чи біля вікна 
Буду чекати, бо знаю – це моя вина... 
Я не боюся, що серця стук тобі розкаже, 
Що я не йшла – я залишилась, 
Була я тут і не забула, 
Коли сказала тобі: "Забудь!"