Батьківська балада

Я іду із далекого літа
По дорозі обпалених днів, —
З ран пекучих ще крові не змито,
І я весь ще палаю в огні.

Я іду — і нема повороту,
Я іду — молодий, як тоді,
Коли в бій за собою вів роту —
Молодий, молодий, молодий...

На дружину, в журбі посивілу,
Я із фото дивлюсь, наче син...
Її сльози пекучі розмили
Навіть спогад моєї весни.

Я іду — поклонитись дружині
За чекання, за тугу, за біль.
Хай пробачить солдатську провину,
Що судивсь мені вічний бій.

Мої діти, ровесник я з вами,
Або, може, молодший за вас.
Пролягає між нами мостами
Для народу врятований час.

Я іду — я навічно із вами,
Не покину солдатські ряди.
Батько завжди з своїми синами —
Молодий, молодий, молодий!..