Мадам

На авеню, мадам,
Цій жінці я продам
Все літо наших днів,
В яких колись горів.
О, знати б, хто ж вона?
О, Боже, хто ж вона?
Хто ж вона?.. Хто ж вона?..

Я так часто думаю про цю жінку,
Що час змішався в тонку спіраль,
Що виходить з іншого телефону.
З того, я якого весь час лунає тиша.
Телефон. Я придбав його саме тоді,
Коли побачив тебе, на розі
Нашої з тобою вулиці...
Тоді ти не здогадувалась,
Що вулиця буде нашою,
А я буду дзвонити до тиші
На тому авеню, в газеті я стаття
Люблю!..

Цей Бог сміється з нас.
Це Бог жене про час.
Хто ж вона?.. Хто ж вона?..
О, Боже, хто ж вона?..
О, Боже, хто ж вона?..
О, Боже, хто ж вона?..
Хто?.. І так прекрасно все,
Але це вже усе, мадам...

Поділитись сторінкою: