| |
Під ковдрою колючою ховається любов
А люди балакучі, як...
Ой, закохані з головой,
Неслухняною і хмільной,
Для нього вона - ранкова зоря
В лабіринті міста...
Той, тільки він, тільки саме той,
Безсумнівно її герой,
Поцілунки його вона носить давно,
Як своє намисто!..
Порахуємо усі закарлючки,
Що вона на ньому малювала ручкою,
І сховалися під ковдрою колючою
Двоє люблячих сердець...
Приспів:
Під ковдрою колючою ховається любов, |
А люди балакучі, як ліфти новобудов, |
І пальці заплітаються у вузлики, |
І серце застібається на ґудзики... | (2)
Один, два, три, чотири, п'ять,
Шість, сім разів, він заради неї
Подолав дві тисячі світів,
А вона завжди чекала,
Бо душа його впізнала!..
Порахуємо усі закарлючки,
Що вона на ньому малювала ручкою,
І сховалися під ковдрою колючою
Двоє люблячих сердець...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
