Арія Софії

Це восени було,
Мина п'ятнадцять літ розлуки,
Тобі минав лиш третій рік,
Забрали батька в нас...
Лишилась я вдовою з тобою бідувати,
Як сироті шукати притулку у людей,
Собі шукать...

Хотіла б зібрати жінок я усіх
І в них запитати на втіху чи сміх:
Роками дивитись з віконця на шлях,
Де сила береться у ваших серцях?
Я ж серце стомила і тяжко болить,
Йому вже не сила надією жить,
Йому вже не сила надією жить...

Та ні, я не плачу, тужінню кінець,
На серці і далі нестиму вінець
Той, що сама я обрала для себе.
Доле, загине хай влада твоя,
Повід сама я взяла від тебе
Буду я щастя шукати сама!

Буду я щастя шукати сама,
Бо вірю, я знаю, повернешся ти!
Тебе виглядаю і вдень, і вночі,
Тебе я виглядаю і в день, і вночі!

Поділитись сторінкою: