| |
Не пам'ятаю, коли я вже звик
Ховати почуття свої від всіх...
Але досі пісні сумні,
Надії тануть, наступні ми...
Надто довго тебе чекав,
Щоб відпусти так!..
Приспів:
О, якщо не доля нам
Бути разом при світлі
Ми вирішим,
Бо я буду знову там,
В тому ж місці, як завжди
Опівночі!..
А ти знайди привід втекти
Від цих вже врослих у шкіру
Стримуючих ланцюгів...
Нам не завадять ані луна,
Ані вулкани, ані війна!..
Надто довго тебе чекав,
Щоб відпустити так!..
Приспів.
Опівночі!.. Опівночі!..
Ти знаєш, я буду знову там
В тому ж місці, як завжди
Опівночі!.. Поділитись сторінкою: 
| |
