| |
Єк сотворив Господь Землю,
Небо й місєць, й зорі,
Гори, й ліси, звірі, й птахи,
Та й воду у морі...
Тогди Господь сотворитель
Створив міста й днину,
Та й накінец шос подумав
Створити людину...
Ніхто не знає, єк буде,
Ніхто не знає, єк має бути.
А чєсом жєль такий бере
Від того, шо прийшлос почути.
Колись люди мали гонір,
Гонір був - добро зробити!
Гонір був аби за правду
Си вступити!
А ми такі, так єкби свої
Та й за своїх покігаєм,
Шо ж ми всіх одним мірилом
Та й рівняєм?
Приспів:
Люди на то й люди,
Аби шос хотіти!
Люди на то й люди,
Шоб на світі жити!
Люди на то й люди,
Аби шос казати!
Мали б свої скали,
Мали б шо лупати!
Люди на то й люди! | (4)
А єк нема нічьо з добра,
Тогди не треба і лихого.
Передо мнов стоїт скала
І довга пройдена дорога.
Колись люди мали гонір,
Гонір був - добро зробити!
Гонір був аби за правду
Си вступити!
А ми такі, так єкби свої
Та й за своїх покігаєм,
Шо ж ми всіх одним мірилом
Та й рівняєм?
Приспів.
Єк сотворив Господь Землю,
Небо й місєць, й зорі,
Гори, й ліси, звірі, й птахи,
Та й воду у морі...
Тогди Господь сотворитель
Створив міста й днину,
Та й накінец шос подумав
Створити людину...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
