| |
Я не розумію, коли всі погасли мрії,
Зустрівши тебе на схилі, у місті хвилі...
Ти мені розповіла, що морю кінця нема,
На фініші бачу стрічку, замість моря річку...
Що хвилює тебе зараз? Що ти бачиш під своїм небом?
Летять все далі ракети, так і нам уже треба...
Просто втомилися сидіти, хочеться встати та бігти
З міста, де росли квіти... Тепер тільки пил там!..
Хвилі несуть нас у різні міста...
Потяг-вокзал, де іншими станемо...
Поруч люди чужі, що будуть своїми на заході,
Я пошкодую, що колись сказав тобі...
Слова - лише попіл, коли їдуть танки,
Лунає тривога - ззовні зазнали атаки!
Біль всередині топить твоїми словами,
Я повернувся додому, де більше не кохають...
То лише сон у декілька років...
Ти прокидаєшся з іншим поруч на відстані кроків!
Пустеля на місці мого холодного моря...
Як знайти тебе, начебто не було ніколи?..
То біль або втома? Перестав розуміти...
Не відчуваю нічого, коли ти фоткаєш квіти...
Життя - то не Твітер під дорогим об'єктивом,
Для мене ти - вітер, бувай, не єдина!..
Приспів:
Ти не моя... Ти не моя... Не знаю що тобі й казати!
Без тебе я не можу спати, з-під ніг пливе земля...
Ти не моя... Ти не моя... Хвилі твої зруйнують мене,
Тепер стою посеред пустелі так, ніби немовля...
Дзвоню тобі у котрій ночі, розповідай що хочеш!
Треба лише почути голос, що більш мені не шепоче!
На березі кинемо клятви! Тане в пісках кохання...
Місто обох ще шукає, та нас там більше немає!..
Ти передай мені звістку, якщо потрібно звісно!
Як почуваєшся зараз? Чи між нами образи?
Вже спить моє море, в якому ми разом тонемо!
Все бачу в твоїх очах, я немов тебе не зустрічав!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
