| |
Північ бачить місяць...
Вона каже мені, що я вже не молодий, Хе-ах!
Послухай, лялю, невже ти
І справді живеш ілюзіями
Про цих жалюгідних, нікому невідомих,
Я не побоюсь цього слова, "поетів"?..
Я страшенно люблю п'яну нічну веранду,
В якій вона сказала,
Що губи мої — це лаванда
Ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Яка нахрін, лаванда?
Скільки йому вбіса років —
Десять чи дев'ять?
Космос пахне весь зорями,
В них купаєшся вся ти.
Губи твої — це лаванда,
Що упали з висоти!
Господи,
Невже тобою і справді керує
Ось ця бездумна пристрасть
І зовсім не манить поважна любов?
Моя люба, не вір в риму, послухай абзаци.
Смерть на смерть, тузи і козир,
І в бокалі плакало вино.
Я - скелет, забутий в шкіру,
Ребра, зеро, казино.
Море крові! Все в стакані,
Виноград і пальці — дивний сорт.
Колір правди точно знаю —
Він прозорий, шкода ж як...
Кістка пальців на роялі,
Дириґент чомусь без рук,
Я ночую в кулуарі,
То мистецтво тепер я?
Кров і вино! Кров і вино! Кров! | (8) Поділитись сторінкою: 
| |
