Вірте, люди, у дива!

Маленька я
Сказала б собі дорослій:
Не припиняй вірити у дива
Ні коли літо, ні коли осінь!
Доросла я
Сказала б собі маленькій:
В світі багато-багато зла,
Не втрать своє світло руденьке!
На повторі знову ті ж самі слова,
Й коли я доросла й коли були мала,
Най йдуть літа,
Не припиню вірити у дива!
Най думки формують ці дивні слова,
Й коли я маленька і коли зросла,
Я б не змогла без віри
Знайти ту стежку, що мене вела!..

Приспів:
Вірте, люди, у дива!    |
Най душа пісні співа,   |
Бо темрява дуже слабка, |
Коли віра жива!..       | (2)

Тихесенько
Десь під ковдрою свої думки
Маленька я
Записала собі дорослій в голові...
Що вірити-вірити не припиняй!
Я й не знала що допоможе це,
Відкрити моє серце,
Що впало в море хоч і озерце...
Ти - моя віра, ти - моя сила,
Ти - моя дитина!
Я завжди для тебе буду наївна,
Ти - немов мої сліди!
Ти - моя віра, ти - моя правда,
Ти - те, що я хотіла бачити
Колись у дитинстві, коли була малою.
Тепер я пишаюсь тобою!..

Приспів.

Вірте! Вірте! Вірте у дива!.. | (4)

Поділитись сторінкою: