| |
Бої без правил — заробіток святих,
Коли суддя щось кричить і натовп затих,
І молоді апостоли б'ються проти місцевих,
Себто проти чужих,
І Ісусу теж намотують бинти на кулаки,
І виштовхують в коло, ніби у води ріки,
І проти нього стоїть юний вантажник,
І, вітаючись, не подає руки,
І, коли Ісус падає на циркове сукно,
Коли зісковзує в пекло, кудись на дно,
Тіло його стає ламке, мов хліб,
А кров — суха, як вино.
Але хтось кричить йому в спину:
Давай, зберись!
Згадай усе, що ти говорив нам колись!
Якщо ти не встанеш, про це дізнаються
Всі відразу й скрізь!
Підіймайся й бийся, як умієш лиш ти!
Вали цю наволоч! Не давай йому звідси піти!
Кожна твоя перемога — ще один крок до мети!
Жодного прощення тим, хто боявся між рік і трав!
Жодної ласки Господньої, жодних прав!
Давай, ти ж стільки разів падав і помирав!
Вони всі тут — зрадники й слабаки!
В них замість совісті — зябра,
Замість крил на спині — плавники!
Вали їх, Спасителю, рань об них кулаки!
Вали їх за їхню слабкість і їхні плачі!
Вали за те, що вони про все забувають вночі!
За те, що вони дивляться на власну смерть,
Мов глядачі!
Вони все одно не слухають ні нас, ні тебе,
Їх ніщо не врятує, їх ніщо не гребе.
Знищуй їх, Господи, доки вони самі
Не винищили себе!
Знищуй їх за їхню продажність і їхню лінь,
За їхню зсученість, що залягла
В кожному з поколінь, за хитрість,
Яку вони вплітають до своїх молінь!
І він підіймається, і спльовує чорну кров,
Підіймається, потім падає,
Потім підіймається знов!
І вантажники шепочуться, ну ось, знову
Смертю смерть поборов!
І валить правим прямим просто під дих!
За кожне із заподіяних ними лих!
Оскільки бокс — справді справа завзятих
І молодих! Поділитись сторінкою: 
| |
