Військовим лікарям

Догоріло життя у активному русі
І скінчилося все: хоча плани були,
І нема вороття, серце в розпачі й тузі -
Ви рятуючи інших, самі полягли.
Терикони круті, стали вічні могили,
Де їх куля здогнала у розквіті літ,
Але скільки життів їхні руки зцілили,
Собою прикривши безжалісний світ.

Приспів:
Нащо ж вижив Свирид? - Він на милицях шиє...
І як свято несе свою місію Кріс.
Знову мати чиясь тихо свічкою тліє,
А лікар шепоче: - Дружок, ти держись!

Я побачила сон: зграя янголів сіла,
Жовте сяйво від них заливало луги,
Сполохнути я їх, чарівних, не хотіла,
Біля них оживало усе навкруги.
Їх розмова, як спів, була вільна і тиха,
Щось про клятву і хрест, та про гідне буття:
Лікарями були на війні, що як вихор
Зруйнувала, спалила, забрала життя...

Приспів.

Повертайтесь до нас у народжених дітках!
Хай всміхаються долі і весни цвітуть!
Проростайте щораз у деревах і квітах!
Випадайте з дощами, що влітку ідуть!

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: