| |
Уже на осінь п'ять хвилин
І ти лишається один
Серед своїх похмурих стін
Вбивати вечір...
Мене не кличеш, я не йду,
Моя присутність на біду,
Твоєму спокою і зовсім
Не до речі...
Я сіру тугу відпущу,
Себе від неї захищу
І заховаюсь від дощу
Та не від тебе...
І буде усмішка пуста
Блукати на твоїх вустах,
Бо восени в твоїх сльозах
Нема потреби...
Мене покличеш, я прийду,
Моя присутність на біду,
Бо я у осені краду її хвилини...
І час настав холодних злив
Твоїх невизначених слів,
Що максимально скоротив
Твою провину...
І буде усмішка пуста |
Блукати на моїх вустах, |
Бо восени в моїх сльозах |
Нема потреби... |
Я засміюсь, щоб ти почув, |
І за байдужість заплачу, |
Якщо покличеш - прилечу до тебе... | (2)
Я сіру тугу відпущу,
Себе від неї захищу
І заховаюсь від дощу
Та не від тебе...
І буде усмішка пуста
Блукати на твоїх вустах,
Бо восени в твоїх сльозах
Нема потреби...
І буде усмішка пуста
Блукати на моїх вустах,
Бо восени в моїх сльозах
Нема потреби...
Я засміюсь, щоб ти почув,
І за байдужість заплачу,
Якщо покличеш - прилечу до тебе... Поділитись сторінкою: 
| |
