Обіцянки-цяцянки

Хай мрії всі послизли
В бісовій прострукції,
Хай ми не в змозі вже
Стрибати на одній нозі,
Нам обіцяють повернути
Підліткові вранішні полюції,
Ми знову будемо тоді
У добрім гуморі.

От тільки щось пішло не так
У нашому дурдомі "Зірочка",
Ми, замість того щоб стрибати,
Ледь чвалаємо тепер,
Що ж до полюцій підліткових -
Сумнів має навіть тьотя Фірочка,
Навряд чи буде знову так,
Як вже було в СССР...

В СССР були ми наче котики,
Неначе киці, що муркочуть навесні...
Що ж до полюцій підліткових -
Не потрібні були навіть дотики,
Аби літати всім єством своїм
Десь у безмежній вишині...

Тоді очима роздягти могли ми
Навіть пам'ятник,
Від однієї думки
Все здіймалось догори,
Що ж до полюцій підліткових -
Коливався прутень наче маятник,
Коли до наших киць ми йшли
І так було не тільки навесні...

Ми хочемо навчитись багатіти думкою,
Нам ще не пізно повернутися в СССР,
Та заважають нам піндоси
Знов своєю гумкою,
Її обожнював в СССРі кожен піонер...

Чи довго ще лишилось
Багатіти дурням думкою?..
Чи вийшли дурні всі лише
З совкових бото-ферм?..
Були колись такі, котрим
Заклеїть можна було мізки гумкою,
Тепер заклеїть мізки можна
Мріями про СССР...

Поділитись сторінкою: