Пісня про книгу

Як інколи сумно буває на серці,
І сонце не світить, і друг забаривсь,
І мамині очі, два синіх озерця,
Чомусь так стурбовано дивляться вниз.
І буде вже пізно, а, може, ще рано —
Та книгу яскраву з полиці візьмеш,
І з'явиться човник легкий із туману,
На ньому в країну казок попливеш.

Приспів:
Там тебе зустріне Білосніжка,
Хитре каченя і сіра мишка,
Наче уві сні на твоїм вікні
З'являться вони.
Буратіно ключик подарує,
І кудись з тобою помандрує,
Тільки добрим будь,
Друзів не забудь,
І в щасливу путь!

Ти зможеш із другом своїм посваритись,
І навіть, образившись, тиждень мовчать,
А книжка не сердиться, книжка не злиться,
Вона лиш добру тебе буде навчать.
І сонце ясніше засвітить для тебе,
І небо засяє таке голубе,
Тобі подружитися з книжкою треба,
І книжка ніколи не зрадить тебе!

Приспів.

Поділитись сторінкою: