| |
Приспів:
Братику любий! Бійся дрімоти, |
Бо заколисаний дух умира. |
Хочеш життя урагани збороти? |
Слухай, як котиться грізна пора! | (2)
Те, що нас не вбиває, не вбиває і крапка!
Вибір має навіть той в кого ментальна вавка.
Будь сам собі цілитель, будь сам собі месія,
Будь сам собі знання, забудь про віру й надію!
Пам'ятаю був малим, дурним, мріяв стати сильним,
Коли світ навколо був простим.
Помудрішав - не на умови, на себе уповаю!
І у холод, і у жар сю скалу лупаю!
Маю сьогодні те, що сотворив вчора,
Скраю не годні вже бути внутрішні актори.
Знаю, що в жодній мірі не потребую фори,
Раю з безодні жадаю, відкидаю шори.
Задрімав? Не страшно! Прокинувся вчасно!
Суть не у безстрашно! Страх це теж прекрасно!
Доки ми не згаснем, доти має бути бій!
Доти біжи, а не стій! Прокидаємось, мерщій!
Приспів.
Як стати діамантом без тиску?
Як не затуляти свої очі від блиску?
Як віддавати всього себе без зиску?
Як не міняти розвиток на більшу миску?
Кому потрібен талант, закопаний в землі?
Кому потрібні далеко від моря кораблі?
Кому потрібні вчителі духовні на селі?
І чи сліпим потрібне третє око на чолі?
Йдем попри страх в реальність невідому |
Крихкі, як скло, незламні, мов граніт, |
Бо плач не дав свободи ще нікому, |
А хто борець, той, здобуває світ! | (2)
Приспів. (2)
Смерті немає — то лиш мара, |
Дух не згасає, дух не вмира! | (4) Поділитись сторінкою: 
| |
