| |
Городе оливний, вигляд твій є дивний,
Бо в тобі Спаситель, світу Відкупитель,
На землю Лицем впадає, піт кривавий витискає,
Смуток страстей стає - Ісус умліває,
Хоч ангел із неба - Його потішає,
Гірку чашу муки - з рук Отця приймає,
Сеї чаші хочу пити, за гріхи щоб заплатити
Прийму всі терпіння - людських душ спасіння.
Учні всі поснули - про Тебе забули,
Зраднику не спиться - до саду спішиться,
Із собою воїнів роту, він розлючену приводить,
Ісуса цілує - смерть Йому готує,
Враз юрба здичіла - в злості зашипіла,
Шарпають, копають - ланцюг накладають,
А, Ісусе Спасе милий, як терпів ти тої хвилі,
За тяжкі провини грішної людини.
У злобі жовнірів - меж нема, ні міри,
Весь гнів виливають, у Кедрон кидають,
Христос впав лицем у воду, чує насмішки,
Погорду, кров свята спливає, встати сил не має.
Ведуть Назарея в дім архієрея,
Щоб над Ним глумитись, на смерть засудити,
Там слуга в Лице вдаряє, а люд сміхом зневажає,
Ісус умліває і відповідає:
Коли зле сказав я - мені докажіте,
Але якщо добре - за що маєш бити?
Хоч Лице залите Кров'ю - Очі дивляться з любов'ю,
Він терпить страждає - мучки все тримає,
Свідчення фальшиві згідності не мають,
Каяфа у люті Ісуса питає - заклинаю Тебе Богом,
Чи Ти Син Бога Живого? Ісус промовляє:
Ти сказав що Я є...
Той Пилат жорстоко, також спричинився,
Що Ісус Син Божий Кровію обмився,
Серед всіх вмиває руки, Агнця видає на муки,
Бога зневажає, юрбі догоджає.
О гора Голгофо, страшне місце страти,
Та Ісус з любов'ю іде умирати,
Мати Божа йде слідами, Кров цілує під стопами,
Від жалю вмліває, співтерпить, ридає...
Мати Божа йде слідами, Кров цілує під стопами,
Від жалю вмліває, співтерпить, ридає... Поділитись сторінкою: 
| |
