Чорнобильська волошка

Зажурилася волошка в чорнобильськім житі,
Судилася мені доля: зів'януть, не жити.
За що гину я даремно, бідна сиротина?..       |
Не вплете мене в віночок молода дівчина...    | (2)

Чом даремно я розквітла, чи ж у тому винна,
Що спалила мене болем зла зоря полинна?..
Заступила небо ясне, розіслала терни,         |
Смертоносний полин чорний сонечка не верне... | (2)

Плаче зранена волошка від пилу і бруду,
У святих сльозах-росинках гріхи всього люду.
Потемніли пелюсточки, в сумі гублять вроду,   |
Плаче з нею Україна сльозами народу...        | (2)

Облітають у волошки пелюсточки сині,
Гинуть вірні сини й дочки ні в чому не винні...
Врятуй, Боже, рідну землю, спаси, Божа Мати,  |
Забери туман полинний і тернові шати...       | (2)

Поділитись сторінкою: