В неділю рано дощ накрапав

В неділю рано дощ накрапав,
Як ся на війну кожний збирав.       | (2)

Як ся на війну кожний збирав,
В неділю рано жінку прощав.         | (2)

– Прощай ня, жінко, бо я вже йду,
Благослови ня на ту війну.          | (2)

Благослови ня на ту війну,
Бо добре знаю, що не верну.         | (2)

Летіла куля через гору,
Та й ударила у грудь мою.           | (2)

Та й ударила у грудь мою,
Потекла кровця річенькою.           | (2)

Потекла кровця річенькою,
Аж до тихого до Дунаю.              | (2)

А в тім Дунаю бистра вода,
Там розмовляла жінка моя.           | (2)

Там розмовляла жінка моя:
– Десь мого мужа з війни нема.      | (2)

Десь мого мужа з війни нема,
Десь йго убила гостра куля.         | (2)

Десь йго убила гостра куля,
Десь присипала сира земля.          | (2)

Десь присипала сира земля,
Десь примулила бистра вода.         | (2)

Десь примулила бистра вода,
А діти плачуть: "Тата нема".        | (2)

А діти плачуть: "Тата нема,
Хто ж нам поворе, прийде весна.     | (2)

Хто ж нам поворе, прийде весна,
Хто ж нам покосить, прийдуть жнива. | (2)

Хто ж нам покосить, прийдуть жнива,
Хто ж нам дась їсти, прийде зима".  | (2)

Поділитись сторінкою: