Заметіль

Знов настала зима... Замітає дороги,
Сніговій за вікном щось співає в пітьмі.
Ви на вогник зайдіть! І забудьте тривоги!
Поговоримо вдвох, чом лишились одні?

Заметіль... Заметіль... Ми стомились до краю!
Надокучив нам світ у нічному вікні.
Я тебе пам'ятаю! Ти мене пам'ятаєш!
Чом у серці імла, чом лишились одні!

Ось і всьому кінець. І сліди замітає.
Без твоєї руки захололо плече...
Нескінченна зима в моїм серці читає,
Що замерзло уже, що замерзне іще.

Все, що з нами було, до весни збережемо,
Тільки дуже боюсь – не закінчиться біль...
Чом байдужість оцю у собі ми несемо?
Нас карає за те заметіль, заметіль...

Поділитись сторінкою: