Амбівалентність буття

Я не кохаю, тому що це не пріоритет,
Не займане колискою це місце,
Я не люблю, бо все це фарс,
Миттєвість, нав'язана є гра.

Ні, я не цинік гірського кришталю,
Коли у паростку з'являється цей образ,
Тече цей сік у лоно пражиття,
Натхнення і бажання поруч.

Любов не є, туди не досягти,
Це шлях, яким потрібно жити,
Але я у розмірі натхнення
Сподвижнецького болю
Не йду у прірву
Спільного знаменника буття.

І гол забитий у ворота -
Це стимул для майбутньої вистави,
Але аж ніяк не стимул
Для знаходження граалю,
І кожен з нас грааль несе в собі,
Відкриє він його чи ні -
Питання це одвічних прометеїв
Та комірчин своєї амбівалентної душі.

Не шукай кінцевого значення,
Не будь апріорі упевненим,
Не будуй домівку з догм,
А заграй на струні морської хвилі,
І відчуй себе багатим,
Як король морський,
Грай на струнах бажань!

Поділитись сторінкою: