Доля-тополя

У зеленому гаю - квіти,
У щасливого кохання - діти,
А у літнього тепла - грози.
А в моїх сумних очах - сльози.

Кохання наше вкрило тополиним цвітом,
А ти залишишся для мене просто другом...
Розквітла вишня поряд з кучерявим дубом,
Тополя одинока жовте листя губить...
А ти мене не проводжай з своєї долі,
Бо не зламати злим вітрам гнучку тополю,
Не зарікайся, коли йдеш ти від криниці,
Що не повернешся попить її водиці.

Тече річка навесні стрімко
І пісні кохання линуть дзвінко,
Я із серця прожену осінь,
Змиють всю мою печаль роси.

Кохання знову заспіва в весняних квітах.
І кущ калини засміється білим цвітом,
І прибереться в зелен-лист струнка тополя,
Прилине щастя і в мою самотню долю...
Доля - тополя, доля - тополя,
Доля - тополя, тополя - доля...

Поділитись сторінкою: