| |
У кролятнику з самого рання чекають на воза,
Котрий має вже бути десь поруч - капусту везе,
Прислухаються кролики - знов цілюща глюкоза
Може їх врятувати,.. а возик капустку ніяк не допре...
І нічого б, що довго капуста в дорозі,
Що дорогою знову чомусь зупинялась гарба,..
Та весна ж ще не скоро - зима тільки ось на порозі,
А своєї капустки удома, як кажуть, вже зовсім катма.
Боже добрий, не дай нам із голоду вмерти,
Ми ж прогнали вже вкотре з городу козла,
І, здавалося б, більше не буде капусту він жерти,
Тоді ж хто її з"їв, чому знову капусти удома нема...
Є ж далекі краї, де капусти багато,
І козлів там не мало - без них не бува,
Тільки тії козли не жеруть забагато,
Знає кожен з них міру і тільки своє спожива.
Нам такого б козла - нам одного достатньо,
Нам багато не треба - в нас грошей катма,
Щоб давав до весни дотягти нам - і це було б братньо,
Щоб не дуже зажерливий був - де б придбати такого козла...
Так сиділи в кролятнику: довгії вуха,
Зорі в небі, на дворі вже скоро і півні співати почнуть,..
Без козла у городі, неначе одна тільки й мука,
У кролятнику тому - як жить - довговухі ніяк не збагнуть.
І навіщо, здавалося б, їм той козел: він смердючий,
Голос в нього не гарний, бридка борода,..
Пропадають бо кролики знову і знов ні за цапову душу,
Та не буде ніколи, не буде ніколи, ніколи не буде з козла молока!!!
Тільки звичка тримати козла у городі,
Мабуть, дуже вже сильна - сильніше нічого нема,..
А кролі - їм не вперше - вони знову підуть при нагоді
Виганяти з городу і з себе поганую цапову душу козла...
Боже добрий, навчи, дай нарешті їм кращої долі,
Щоб в своєму городі не просто капусточку мати удосталь кролям...
Ти ж навчив вже кролів королями вмирати відважно за крапельку волі,
То навчи ж ти їх жити, нарешті, на заздрість усім королям... Поділитись сторінкою: 
| |
