За байраком байрак

За байраком байрак, 
За байраком байрак, 
А там степ та могила. 
Із могили козак, 
Із могили козак, 
Встає сивий, похилий. 

Встає сам уночі, 
Іде в степ, а йдучи 
Співа, сумно співає: 
- Наносили землі, 
Тай додому пішли, 
І ніхто не згадає. 

Нас тут триста, як скло, 
Товариства лягло! 
І земля не приймає. 
Як запровадив гетьман 
У ярмо християн, 
Нас послав поганяти. 

По своїй землі 
Свою кров розлили 
І зарізали брата. 
Крові брата впились 
І отут полягли 
У могилі заклятій. - 

Та й змовк, зажуривсь 
І на спис похиливсь, 
Став на самій могилі. 
На Дніпро позирав, 
Тяжко плакав, ридав, 
Сині хвилі голосили. 

З-за Дніпра із села 
Луна гаєм гула, 
Треті півні співали. 
Провалився козак, 
Стрепенувся байрак, 
А могила застогнала.