Вигнанці з раю

Господь прогнав Адама з раю
За те, що яблуко зірвав,
Адам знав з Євою забаву,
Якої світ іще не знав.
Адам в раю міг жить безсмертно,
Але на гріх зустрів змію,
В любові краще з шалу вмерти,
Ніж вічно жити у раю.

Приспів:
Шаманка, чаклунка, ворожка, змія,
Обійми, цілунки – отрута моя.

Гадюка вляжеться на груди
І там клубочком нишком спить,
Коханням хто її розбудить,
Того не зможе отруїть.
Моє гнучке й прекрасне тіло,
Тебе, мов зашморг обів'є,
Хіба знайдеться в світі сила,
Що ці обійми розплете.

Приспів.

Укус смертельний – поцілунок
На диво ніжний і палкий,
Ти смерть свою як подарунок
Обрав собі, мій дорогий.
Гадючі очі – чари ночі,
Хто раз загляне, той не жив,
Без них ти жити вже не схочеш,
Отруту їхню будеш пить.

Приспів.

Поділитись сторінкою: