Долі весна

Я довго мовчала-тепер говоритиму.
Це право моє. Як і долю надав його Бог.
І словом правдивим крізь морок світитиму.
І слово моє - то ще тільки розгін і пролог.

У кожного роду є власний пракорінь.
Тут  перша у світ і моя пролягла борозна.
Недоля-біда мою душу не скорить.
І вірю – не втрачена долі моєї весна.

Життя своє міряєм сягнитими кроками
У кожного є своє небо і своя мета.
І все, що сподіяне, стало уроками
На всі невідомі прийдешні літа,
На всі невідомі прийдешні літа.

Все вище і вище у небо здіймаються поверхи
Твоїх, Україно, осяяних сонцем будов.
Тобі віддаємо всю пристрасть і ніжності порухи - 
Тому і джерелиться наша взаємна любов.

У кожного роду є власний пракорінь.
Тут перша  у світ і моя пролягла борозна.
Недоля-біда мою душу не скорить.
І вірю – не втрачена долі моєї весна.

Життя своє міряєм сягнитими кроками
У кожного є своє небо і своя мета.
І все, що сподіяне, стало уроками
На всі невідомі прийдешні літа,
На всі невідомі прийдешні літа.

Поділитись сторінкою: