Да повій, вітер

Да повій, вітер, да повій буйний
З глибокого яру!
Прибуд, милой, да й чорнобривой
З далекого краю!

Да й же рад би я да й повіяти –
Яр дуже глибокий!
Ой, рад би я да й прибуть к тобі –
Край дуже дальокий!

Да що я й свого да й миленького
В похід виряджала,
Дала ж йому да й зозуленьку,
Щоб рано кувала.

Да дала ж йому да й зозуленьку,
Щоб рано кувала,
А він мені да й соловейка,
Щоб не смутовала...

Да й летить галка да й через балку,
Летючи кряче.
Передай же да й миленькой
Хай вона не плаче!

Дак хай не плаче, дак хай не плаче,
А я не журюся,
Нехай вона да й заміж вийде,
А я оженюся!

Дак бодай тебе да й оженила
Лихая година –
Зав'язала да й білі ручки
Малая дитина!

Да зав'язала да й білії ручки
Й ніхто не розв'яже,
Ніхто ж мені да й молоденькой
Правдоньки не скаже...

Поділитись сторінкою: