Дві легенди

І у легенд бувають імена,
Що крізь сторіччя славу краю віють.
Ми їм за це завдячуєм сповна
І квіти їм даруємо уклінно.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім'я -
Софія Київська і донька гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.

Як чисті переливи солов'я,
Пісенні нотки ніжно душу гріють
І дзвоном обзиваються в серцях
Від скал Говерли до узгір'я Криму.
Бо у краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім'я -
То Храм Святий і пісня гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.

Софіями пишається земля,
Старий Дніпро піснями молодіє.
Їм обидвом мелодію щодня
З гірських джерел дарує полонина.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім'я -
Софія Київська і ліра гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.

Поділитись сторінкою: