Пам'яті Карузо

Де море, наче дзеркало,
І віє вітер вперто,
Стоїть стара тераса
З видом на Сорренто,
Що пам'ятає двох закоханих
І поцілунки слізні,
Неначе гімн коханню
Там лунає пісня.

Приспів:
Я так люблю тебе!
Кров вени в ланцюги плете.
Ця сила неземна,
Їй забуття, як пісні цій, нема.

Чарівний голос знявся ввись
Перемішавсь з вітрами,
Америка у відповідь
Моргнула ліхтарями.
Мов хвилі від гвинта,
В далеких бризах океану,
Затокою неслися
Ніжні звуки фортепіано.
Дивився місяць, як у море,
У бездонні юнки очі,
Читав там біль розлуки
І тривогу ночі.

Приспів.

Як в театральнім дійстві
Чи у оперній виставі
У вирі від гвинта
З'являлись і зникали
Шматки життя, перебігали,
Наче в пантомімі,
Америка в софітах
І сумні обличчя в гримі.
Із наростання звуків
Все слабкіше билось серце
І чорним круком
Розпростерлись крила смерті.
Все розпочати заново благала
Долю вічність.
Як реквієм коханню,
Понад морем лине пісня.

Приспів.

Поділитись сторінкою: