| |
Вийшла молода на городчика,
Тай до зіллєчка свого,
Тай рве бервінок собі на вінок, |
Та й жалібненько й плаче | (2)
А за нев - за нев її ненечко:
"Чо ж ти, донечко, й плачеш?
Ой, чи жаль тобі подвір'я сего, |
Чи мене - старенького?" | (2)
"Ой, не жаль мені подвір'я сего,
Ані Вас - старенького,
Лишень жаль мені за русу косу, |
За дівоцькую ношу. | (2)
Дівки гуляють, дівки гуляють,
Лиш мене не приймають
Ні до дівочок, ні до жіночок, |
Лиш під злотний віночок." | (2) | |
