У гарячих степах Казахстану

У гарячих степах Казахстану
Сколихнулися спецлагера,
Розігнулись потомлені спини,
Бо стогнати тепер не пора.

У святому пориві
Розірвались нариви.
Ми не будем, не будем рабами
І не будем носити ярма.

Впали мури, що нас розділяли,
І зустрілися брат і сестра,
Дочка з батьком, дружина із мужем,
А дівчина стріча юнака.

Перший подих свободи
Об'єднав всі народи.
Ми не будем, не будем рабами,
І не будем носити ярма.

Воєдино всі мови злилися,
Одна віра колише серця,
У тривогах і на барикадах
Дівча разом з плечем юнака.

Наше гасло – свобода
Для усього народа.
Ми не будем, не будем рабами
І не будем носити ярма.

Братня кров Воркути і Норильська,
Колими, Рудника, Кенґіра
Переповнила чашу насильства
І з'єднала усі лагера.

Тим, що впали за волю,
Ми клянемось сьогодні,
Що не будем, не будем рабами, -
Боротьбу доведем до кінця!
Що не будем, не будем рабами, -
Боротьбу доведем до кінця!

Поділитись сторінкою: