Кличе пам'ять

Сорок перший-чорний вершник-
Над землею пролетiв.
Привид страху диким птахом
В душах скиглив і тремтів.
Та любов перемагала:
Радiсть рвалася крiзь щем.
І дзвеніла в  пiснi смiло,
І в бій кликала  вiршем.

Приспів:
Вiдгримiли лiта.
Вiдшумiли жита.
Та в минуле нас кличе
Пам'ять наша свя'та.

Снить журбою поле бою:
Проводжа в останню путь.
Та потрошку вже волошки
Знов надiєю цвітуть.
Рік завзятий- сорок п'ятий
Перемогу сповістив.
Сонця око. Неба спокiй
Бiль минулого простив.

Приспів:
Вiдгримiли літа.
Вiдшумiли жита.
1 в майбутнє нас кличе
Знов надiя св'ята.

Поділитись сторінкою: