Мости

Знову дощ за вікном,
Я вже, певне, не засну,
А ти стоїш і мокнеш знов,
Не робиш крок з ілюзій сну.

І як ще бути нам у двох?..
Або спалити все до тлу,
Час сподівань проходить повз,
Навіщо жити не збагну?..

Але ми cпалили всі мости...
Але ми не знали, де себе знайти...
Але ми cпалили всі мости...
Але ми...

А ти стоїш і мокнеш знов,
Каплі стікають по чолу,
Хитає вітер листя, мов
Шепоче ніжно: "Не пущу тебе..."

І бачу блиск я в твоїх очах,
Він не сховає твій сум і страх,
Життя кроїться на шматки
Та сил нема, щоб утекти...

Та знову дощ за вікном
І я вже точно не засну,
Бо ти стоїш і мокнеш знов,
А я тебе лиш одну люблю!..