| |
І
Проходячи повз мене якось раз,
Твій погляд зауважив я на собі...
Неначе птах, губився він щораз,
В моїй непізнаній тобі особі...
Глибінь його пронизувала світ,
Та суть його навколо оживляла цвіт...
Весни, що знову дарувала нам,
Цю мить казкову так задуманим очам.
Приспів:
Ти і Я — самотні погляди на роздоріжжі днів,
Ти і Я — розгублені у вихорі вітрів,
Ти і Я — самотні погляди німих очей,
Ти і Я — що розминулись посеред людей.
Ти і Я — а скільки нас таких...
Ти і Я — що часто відкидаєм тих,
Ти і Я — які так прагнуть відшукати знов,
Ти і Я — свою приховану але палку любов...
ІІ
Що приховав в собі він я не знаю,
Весни любов чи осені відчаю?...
Чи літа теплого надій і сподівань,
Зими холодної розлуки і страждань?...
Скажи мені, не бійся, не спіши,
Допоки не розвели нас шляхи...
Бо час мине й піде у забуття,
А відповідь лиш буде - ти і я...
Приспів:
Ти і Я — самотні погляди на роздоріжжі днів,
Ти і Я — розгублені у вихорі вітрів,
Ти і Я — самотні погляди німих очей,
Ти і Я — що розминулись посеред людей.
Ти і Я — а скільки нас таких...
Ти і Я — що часто відкидаєм тих,
Ти і Я — які так прагнуть відшукати знов,
Ти і Я — свою приховану але палку любов... Поділитись сторінкою: 
| |
