Електричка

Моя електричка везе мене з дому до дому,
Дивлюся в вікно на осінні пейзажі сумні.
Ця воля, цей простір – вони не потрібні нікому,
А, може, це просто від втоми здається мені.
Сусіда мій пляшку дістав, він розказує з смаком,
Як він воював з москалем за свободу Чечні,
Він майже все бреше, але наливай, гайдамако,
Ти, хоч і далекий, та все ж таки родич мені.

Приспів:
Поміж містом і селом рудий вечір за вікном
І тому отут, в вагоні, лиця у людей червоні.
Від тюрми до тюрми мчать по рейках дві юрби
І нікому не вдається вийти там, де заманеться,
Вийти там...

Красуне моя, наша зустріч, як постріл в дорозі,
Якби не вагон, не оці паралельні шляхи,
Ми вийшли б з тобою і впали в оті верболози,
А зверху Господь відпускав би всі наші гріхи.

Приспів.

Нас губить не кривда, не зрада, а болісна звичка
Покірно робити все те, що обридло вже вкрай.
Від дому до дому бездомних везе електричка,
Від пекла до пекла летить, проминаючи рай.

Приспів.

Поділитись сторінкою: