Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину.
Де покинув карі очі,        |
Повій вітре опівночі.       | (2)

Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла,  |
Постіль біла, дівка мила.   | (2)

Між горами є долина,
В тій долині є хатина.
В тій хатині - дівчинонька, |
Дівчинонька - голубонька.   | (2)

Повій тишком-нишком,
Над румяним милим личком.
Над тим личком нахилися,    |
Чи спить мила, подивися     | (2)

Чи спить мила, чи збудилась?
Пригадай їй, з ким любилась.
З ким любилась і кохалась,  |
І в коханні признавалась.   | (2)

Як заб'ється в ній серденько,
І зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі -     |
Вертай, вітре, опівночі.    | (2)

А якщо вже позабула,
І другого пригорнула,
То розвійся по долині,      |
Не вертайся з України.      | (2)

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину.
Де покинув карі очі,        |
Повій вітре опівночі.       | (2)

---------------------------------

Вітер віє, вітер віє
Серце в'яне, серце мліє,
Вітер віє, не вмовкає,      |
Серце з жалю завмирає.      | (2)