Затрембітай мені, вівчарику, здалека,
Коли настане полонинський хід,
Як до гнізда прилине наш лелека,
Нехай розстане в серці давній лід...

Поклич мене туди в високі полонини,
Де килимками синій ряст цвіте, -
Віддай навік для милої дівчини
Своє серденько щире і просте!

Або заграй мені, вівчарю, на сопілці,
Коли під вечір стелеться туман,
Коли в отарі вже заснули вівці
І ми одні з тобою сам на сам...

Чи розклади мені, вівчарику коханий,
В горі на плаї ватру золоту, -
Це буде знак кохання полум'яний
І я тоді до тебе знов прийду!