| |
Трава прим'ята тулиться до ніг,
Веде у сад, що зеленіє здалеку
І пахне там найбільше за усіх
Антонівка, мого дитинства яблуко.
Знов кадри літ прокручую назад,
Дитячий світ, немов в рожеві коники,
Рукою мами наш старенький сад
Кладе мені за пазуху антонівку.
Приспів:
Пахуче яблуко, пахуче яблуко,
Пори осінньої терпкі вуста.
Зелене яблуко котилось з далеку
І прикотилось в мої літа.
По райдузі уже дорослих снів
Іду в минуле, загубивши стежечку,
Далека згадка не знаходить слів,
Лиш пахне, мов антонівка улежана.
Літа, літа, як яблука в ковші
На хмарах пропливли за дальні обрії,
Але відлунить поклик у душі,
Щоб ми лишились, як в дитинстві добрими.
Приспів. (4) | |
