Дівоча

Променистим вогнем заіскрилися
Стиглі яблука в нашім саду.
Ми з тобою не раз би зустрілися, - |
Тільки стежки ніяк не знайду.      | (2)
   
Чи від того, що даль зоревіється
В ці осінні задумливі дні,
Все частіше так солодко мріється,  |
Любий друже, про тебе мені.        | (2)

В небі зорі ясні загорілися,
У тумані за річкою даль.
Я з тобою не раз би зустрілася,    |
Тільки ми незнайомі, на жаль.      | (2)