| |
Десь далеко в лісі темнім
Жив собі слонопотам.
Був на диво вельми чемним,
Але жив, чомусь, він сам...
Просто всі його боялись -
Був дивак він з диваків,
Бо в старенькому роялі
Він розводив павуків...
Ще в мисливському кашкеті
Він мурашника тримав,
Спав, чомусь, він на газеті
І постійно рахував:
Раз - стара потерта гілка, |
Два - мала трудяжка - білка, |
Три - смачні, малі суниці, |
Чотири лапи у лисиці. |
П'ять ведмедиків вухатих, |
Шість калюжок біля хати, |
Сім хмаринок за вікном, |
А у вірші вісім ком. |
Дев'ять крапельок роси, |
Десять смужок у оси! - |
І отак бубнів весь день він, |
Рахував козуль, оленів, |
Зайченят, пеньки, горішки - |
І усе без передишки! | (2)
Ось такий слонопотам -
Ходить тут, а чути - там! Поділитись сторінкою: 
| |
