Мела сіни, мела хату та й розсміялася

Мела сіни, мела хату
Та й розсміялася,
Стара мати воду несла      |
Та й нагадалася.           | (2)

Знаю, доню, знаю, доню,
З кого ти смієшся,
Полюбила козаченька        |
Та й ни признаєшся!        | (2)

Люби, доню, кохай, доню,
Та й ни встирігайся,
Щоб той козак молоденький  |
З тебе ни сміявся!         | (2)

Ой, в ниділю раненінько
Позгоняна роса,
Ой, побігла дівчинонька    |
До ворошки боса!           | (2)

Ой, ворожко-ворожильо,
Відчини ми долю,
Счяруй того козаченька,    |
Що ходит за мною.          | (2)

Ой, ворожка-ворожиля
Долю учинила:
Взяла стригла з коня гриву |
Та й в п'єцу спалила!      | (2)

Ой, як тому коникові
Без гривоньки чудно,
А ще більше козакови       |
Без дівчини нудно.         | (2)

В середу ся уродила,
Кажут люди – горе,
Не піду я за старого –     |
Бородою коле!              | (2)

А й піду си за такого,
Що уса сміються,
Він на мене кивне, мургне, |
А я - засміюся!            | (2)

Поділитись сторінкою: