Виправяла мати сина у солдати

Виправяла мати сина у солдати,          (2) |
Молоду невістку зелений льон брати.         | (2)

– Ой іди, невістко, зелений льон брати, (2) |
А як не вибереш, не вертай до хати.         | (2)

Брала вона брала, брала не дібрала,     (2) |
Та й у чистім полю тополинов стала.         | (2)

Ой минає рочок, другий наступає,        (2) |
А на третій рочок син з війська вертає.     | (2)

Син з війська вертає, матері питає:     (2) |
– Де ж моя дружина, що не зустрічає?        | (2)

– А твоя дружина не хоче робити,        (2) |
Пішла в чисте поле з вітром говорити.       | (2)

– Мамо, ж моя мамо, що ж то за причина, (2) |
Що на нашім полю росте тополина.            | (2)

– Не питайся, сину, за яку причину,     (2) |
Бери топір в руки, рубай тополину.          | (2)

Як ударив вперше, вона ся схилила,      (2) |
Як ударив вдруге, вона говорила.            | (2)

– Не рубай ня, милий, я твоя дружина,   (2) |
На горі в листочку спить твоя дитина.       | (2)

– Як ти моя мила, то ходи додому,       (2) |
Навари вечерю мені молодому.                | (2)

Мамо, ж моя, мамо, що ж ти їй зробила,  (2) |
Ми ся так любили, а ти розлучила.           | (2)

Поділитись сторінкою: