Степ

Степ - це море з глибиною,
Що пішла до неба.
Пра-прадавнє, неозоре,
В нім все-все, що треба...

Степ – це зорі в тому морі
На службі горіння.
Вічна воля, хутка доля,
Та з коня падіння...

Травна, квітняя гонитва
На весінній гомін.
Степ – і пісня, і молитва,
І останній стогін...

Хто розділить степ і небо
На проти-стояння.
Дні та ночі очі-в-очі
Мовчазні кохання...

Втонуть звуки всі буденні,
Життєві турботи.
Степ, – з орлами зійдемо ми
В глибини-висоти...

Мов степ, степ...

Поділитись сторінкою: