| |
Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки,
В них віддзеркалюються тимчасові візерунки,
Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір,
Згадаєм наші ті роки, вони ж твої.
А знаєш, не ховай свою старість!
Як казав мій знайомий: "все перейде в радість!"
Шлях у небо!
Як гадаєш, скільки ще нам чекати?
Скільки ці ніякі тіла будуть нас ігнорувати,
Лажати, свої мозолі наїдати?
Може ти мені підскажеш, мій кровний брате?
А знаєш, я тебе вже бачив, мій кровний брате,
А знаєш, я тебе вже бачив,
Тебе руйнували, а ти усім пробачив.
Так, повідав я пригод...
Та, як же тебе звуть? - Український народ.
Хей, ти заблукав!
Ти! Хей!
Раніше зірки були вищими!
Хей, ти заблукав!
Ти! Хей!
Раніше зірки були вищими!
Вищими!..
Відійди від мене...
Коли мені сумно і сльози вже близько,
Опускаюся, падаю низько,
Коли вже немає ні сил, ні надії,
Так, як і ти я вмирати не вмію.
Як я казав раніше, я тебе вже бачив,
Тебе руйнували, ти усім пробачив.
Так! Ми закриєм цим нікчемам рот! -
Це говорить мій народ!
Хей, ти заблукав! |
Ти! Хей! |
Раніше зірки були вищими! |
Хей, ти заблукав! |
Ти! Хей! |
Раніше зірки були вищими! |
Вищими!.. |
Відійди від мене... | (2)
Вищими... Відійди від мене, мене... Поділитись сторінкою: 
| |
