На головну сторінку

Іван Багряний



Іван Багряний
надав Микола Рудаков
видатний український письменник

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 19.09.1906 - 25.08.1963

Біографія

Іван Багряний (справжнє прізвище Лозов'ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906 року в селі Куземин на Сумщині (тоді Полтавський повіт) у родині муляра.

Вивчав образотворче мистецтво в Київському художньому інституті. У двадцятирічному віці почав публікуватися у журналі "Глобус". Уже з першими творами - поетичною збіркою "До меж заказних" /Київ, 1927/, поемою "Ave, Марія" /Харків, 1928/ та віршованим романом "Скелька" /Харків, 1929/ письменник став рівним серед рівних як член опозиційного літературного об'єднання МАРС, до якого належали такі самовимогливі митці слова, як Підмогильний, Антоненко-Давидович, Плужник, Косинка, Осьмачка, Галич.

На роки молодості Багряного припав нечуваний геноцид України. Вже у 25 років письменника піддано репресіям і, як політичний в'язень, він спізнає злигоднів і поневірянь у концтаборах Далекого Сходу. Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя - арешт, тортури, втечу з заслання й повернення на батькіщину - знаходимо в романі Івана Багряного "Сад Гетсиманський" /Новий Ульм, 1950/.

Друга світова війна застала письменника в Охтирці, звідки він передислокувався до Галичини. 1945 року Багряний емігрував до Німеччини, та, як свідчить у "Листах до приятелів" Юрій Лавріненко, "на еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими "розенбергівськими штабами", в яких псувалися і компромітувалися навіть і дуже пристойні люди. Наскільки не помиляюся, Багряний пішов на Захід і в еміграцію через оунівське підпілля".

Іван Багряний пише брошуру - програмний для нього памфлет "Чому я не хочу повертатися до СРСР?", де викладає політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтовує закономірність еміграції з Радянського Союзу - батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську Революційну Демократичну партію (УРДП) і звідтоді цілих сімнадцять років - до самої смерті редагував газету "Українські вісті". Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР. Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у м. Новому Ульмі (Західна Німеччина).

Тяжіння до епічного жанру І. Багряний засвідчив у поемах, зокрема в "Монголії" /1927/, у збірці поезій "Золотий бумеранг" /1946/, у сатиричній поемі "Антон Біда, герой труда" /Новий Ульм, 1947/. Та вже з 1930 року, коли у Харкові з'являються друком оповідання "Крокви над табором", письменник послідовно й на все життя навертається до прози, драматургії та публіцистики. Прозові твори набувають значного розголосу і перекладаються різними мовами. Так один за одним виходять романи й повісті: "Звіролови" /Львів-Краків, 1944/, "Тигролови" /Новий Ульм, 1946/, "Сад Гетсиманський" /Новий Ульм, 1950/, "Огнене коло" /Новий Ульм,1953/, "Маруся Богуславка" - перша книга роману "Буйний вітер" /Мюнхен, 1957/, "Людина біжить над прірвою" /посмертно, Новий Ульм - Нью-Йорк, 1965/; п'єси "Генерал" /1947/, "Морітурі" /1947/, "Розгром" /1948/.

Західні дослідники творчості І. Багряного відзначали унікальну здатність письменника до "кошмарного гротеску", неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму - серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії.

Юзеф Лободовський твердить, що "Сад Гетсиманський" перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано, з другого ж боку - є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших осібняків" /"Культура", 1951, ч. І - цит. за Ю. Лавріненком з "Листів до приятелів"/.

Популярність іншого роману "Тигролови", що його Ю. Шерех вважав утвердженням жанру українського пригодницького роману, - "українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами", спричинилася до пародіювання Мосендзом та Кленом образу багрянівського Григорія Многогрішного. Так з'явився гумористичний Горотак, що на думку Лавріненка, читався радше як беззлобний дружній шарж. Зате незадовго до смерті письменника, а саме 1963 року, з'явився друком плід заздрості й ненависті до Багряного, схоже, що витвір аноніма, бо псевдонім і досі не розшифровано, - брудна книженція "На літературному базарі. Поезія, проза і публіцистика Івана Багряного".

Джерело:Журнал "Вітчизна" N1-2, 2005 р, http://vitchyzna.ukrlife.org/1_2_05bagr.htm

  ПІСНІ
НазваСлова / МузикаАльбомA Файли  Рік  #
 Б'є крильми птах І. Багряний / В. Лютий     835
 Марш "Україна"
 (Чорними хмарами)
І. Багряний / Г. Китастий 5     18637
 Марш української молоді
 (марш ОДУМу)
І. Багряний / Г. Китастий     890
 Нема тії сили І. Багряний / В. Витвицький     2284
 Ой, над Дніпром, над Дніпром
 (на мелодію "Ой, при лужку, при лужку)
І. Багряний, Йосип Позичанюк /      254
 Пісня про Тютюнника І. Багряний / Г. Китастий     1963
 Туман І. Багряний / В. Лютий     509
 Тютюнник
 (Гарматним димом просмерділись галуни)
І. Багряний / Г. Китастий +   1528
 Аби побачити пояснення малюнків у колонці "Файли", підведіть курсор мишки до малюнка.      
Не знайшли пісні, але самі маєте текст чи аудіо? Додавайте її сюди або надсилайте на емейл!
Таким чином ви долучитеся до розвитку сайту та поділитеся улюбленим текстом з іншими!


Дані додано:  28.03.2003
Відредаґовано: 28.08.2018
Переглядів: 16409



  Виправлення та доповнення     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
3. Микола Рудаков (член клубу) 17.09.2014 20:28    
Село КУЗЕМИН тепер Охтирського району Сумської області
0/0

2. окса (гість) 05.02.2011 18:02    
yjhvfk`r-нормалёк!!!
0/0

1. Роман (гість) 15.01.2005 10:51    
ЧАСТИНА ПЕРША

Роздiл перший

ДРАКОН

...Вирячивши вогненнi очi, дихаючи полум'ям i димом, потрясаючи ревом
пустелi i нетра i вогненним хвостом замiтаючи слiд, летiв дракон.
Не з китайських казок i не з пагод Тiбету - вiн знявся десь з
громохкого центру країни "чудес", вилетiв з чорного пекла землi людоловiв
i гнав над просторами... Над безмежжям Уралу... Через хащi Сибiру... Через
грiзний, понурий Байкал... Через дикi кряжi Зайбакалля... Через Становий
хребет, - звивався над ним межи скель i шпилiв... Високо в небi, сiючи
iскри й сморiд, летiв i летiв у безмежнiй ночi.
...Палахкотiв над проваллями... Звивався над прiрвами... Пролiтав iз
свистом спiраллю над диким бескиддям i нагло зникав десь у надрах землi -
занурювався, як вогненноокий хробак, зi скреготом i хряском у груди
скелястих гiр, свердлив їх з блискавичною швидкiстю, розсипаючи iскри.
Зникав... I раптом вилiтав з-пiд землi далеко, мов пекельна потвора,
потрясаючи реготом нiч. Пряв вогненними очима, зойкав несамовито i,
вихаючи хвостом, як комета, летiв i летiв...
I розступалися скелi, маючи тiнями. I розбiгалися злякано сосни й
смереки, кидаючись урозтiч. Заскочений нагло сохатий (лось) прикипав на
галявинi, спаралiзований жахом, а далi зривався й, ламаючи ноги та
обдираючи шкiру, гнав скiльки духу у безвiсть.

I гнали у безвiсть луни, мов духи гiрськi, - розлiтались по горах,
стрибали в провалля, ховалися в нетрях... За ними летiв дракон.
То не фiктивна потвора з наївних китайських казок i не легендарний
дракон Далай-лами. Нi, то реальний, то єдино реальний, справжнiй дракон,
найбiльший i найстрашнiший з усiх драконiв. Анi Микита Кожум'яка, анi сам
Юрiй Переможець не в силi б його подолати. На сталевих лапах, з вогненним
черевом, з залiзною пащею жахкотiв вiн, немов щойно вилетiв з пекла.
Шiстдесят коробок-вагонiв - шiстдесят суглобiв у дракона. Спереду
во
0/0


  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/persons/53.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB