На головну сторінку

Володимир Сосюра



Володимир Сосюра
http://www.ukrlib.com.ua/
видатний український поет

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 06.01.1898 - 08.01.1965
Місце народження: станція Дебальцеве (нині Донецької обл.)

Біографія

Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, була домогосподаркою, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре малював і співав.

Дитинство поета минає на Донбасі. Родина Сосюр оселяється в старій хворостянці над берегом Дінця, в єдиній кімнаті якої туляться восьмеро дітей і батьки. Від одинадцяти років хлопець іде працювати — спершу до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурається випадкового заробітку. Початкову освіту здобуває під наглядом батька, зачитується пригодницькою літературою (Жюль Верн, М Рід, Ф. Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна. Від 1911 р. в с. Третя Рота (нині м. Верхнє) навчається в міністерському двокласному училищі. Маючи блискучу пам'ять, легко виходить у кращі учні, захоплюється співом і художньою літературою. Продовжує навчання в Кам'янській сільськогосподарській школі, після смерті батька (1915р.) йде працювати на шахту, потім знову повертається до школи. Тут в 1916-1917 pp. В. Сосюра пише поезії, які вперше публікуються в бахмутській "Народной газете" та лисичанських газетах "Голос рабочего" і "Голос труда". Більшість поезій ("Гроза", "Бокал", "Вновь один") сповнена традиційними мотивами російської романсової лірики. Разом з тим деякі створені під впливом поетики Некрасова ("Много в душе еще песен неспетых", "Товарищу").

У 1918 р. Володимир Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських і гетьманських військ. Невдовзі потрапляє на кілька місяців до петлюрівських загонів, тікає до червоних, восени 1919 р. опиняється в полоні денікінців. У 1920 р. хворого на тиф В. Сосюру звільняють бійці Червоної Армії. Його розстрілювали денікінці, він стояв перед трибуналом, але мудрість голови трибуналу врятувала йому життя. У 1920 р. В. Сосюра вступає до Компартії. Продовжує писати.

1920 р. в Одесі В. Сосюра — політкурсант 41 стрілецької дивізії — знайомиться з Ю. Олешею, Е. Багрицьким, К. Гордієнком, з поезією В. Чумака. В дружньому колі, а часом і в "Кафе поетів" читає власні вірші. Літературне товариство одностайно визнає його поетом, а за образно-інтонаційним ладом, тематикою і традицією — поетом українським. 20 травня в газеті "Одеський комуніст" за підписом "Сумний" з'являється вірш "Відплата", що вважається одним із перших опублікованих українських поезій В. Сосюри. Поет дедалі більше (а від 1921 р. майже виключно) пише українською мовою.

Вже добре знаного читачам талановитого поета відкликають з фронту до Харкова, де 1921р. В. Сосюра призначається інспектором преси при агітпропі ЦК КП(б)У.

1921 p. виходить у світ перша збірка В. Сосюри "Поезії". 1921 р. також виходить у світ поема "Червона зима".

1922 p. виходить друга збірка В. Сосюри — на той час студента Харківського комуністичного університету — "Червона зима".

Поет вільно почувається в складному, повному багатьох течій літературному процесі, не приєднуючись остаточно до якогось одного угруповання і не надаючи цьому особливої ваги. Протягом десятиріччя (1922-1932) поет побував у багатьох літературних організаціях, наприклад, у "Плузі", "Гарті", ВУАПі, ВАПЛІТЕ, ВУСППі та інших. В ці роки з'являється ряд ліро-епічних поем В. Сосюри, серед яких засновані на поетиці документалізму діорами "1917 рік", "Навколо".

Пристрасну чуттєву лірику приносять книги 1924 p. "Осінні зорі" і "Місто". Народжуються такі перлини новочасної лірики, як "Ластівки на сонці...", "Магнолії лимонний дух...", "Вже в золоті лани...", "Такий я ніжний..." тощо.

Митець постійно звертається до великих поетичних форм. Після поем 1923 р. "Віра" і яскраво експресіоністичного "Золотого ведмедика" він пише епопею "Залізниця" (1923-1924), яка складається з п'яти сюжетно пов'язаних поем.

З 1923 p. після короткочасного навчання на робітфаку Харківського інституту народної освіти (тут поет опинився в ситуації, коли він вивчав історію літератури, а вся молодь України за хрестоматією Плевако студіювала його власну творчість) В. Сосюра повністю віддається літературній праці. Пише ряд великих соціальних портретів — це ліро-епічні поеми "Робітфаківка" (1923), "Воно", "Шахтар", "Сількор", "Хлоня" (1924), а також складений з кількох сюжетних ліній (багатих на неймовірні збіги обставин) віршований історичний роман "Тарас Трясило" (1925), витриманий у романтичних барвах, видає збірки поезій "Сніги", "Сьогодні" (1925), "Золоті шуліки" (1927), "Юнь" (1927).

У 1928-1929 pp. виходять поеми В. Сосюри "Вчителька", "Поет", "Заводянка", "ГПУ", публікуються збірки віршів "Коли зацвітуть акації", "Де шахти на горі" (1926), "Серце" (1931), "Червоні троянди" (1932). Поет бере активну участь у літературному житті — багато виступає перед робітниками, на творчих дискусіях і вечорах.

В 30-х роках поет багато працює в галузі художнього перекладу (поезія О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Блока, Христо Ботева, І. Петникова).

У 1937 р. В. Сосюра починає працювати над романом у віршах "Червоногвардієць", який закінчує 1940 р. Останні передвоєнні книги віршів ("Журавлі прилетіли", "Крізь вітри і роки", 1940) сповнені мотивами небуденної, виняткової любові і до жінки ("Марії"), і до природи ("Я квітку не можу зірвати"), і до Вітчизни. Велика Вітчизняна війна застає В. Сосюру в Кисловодську. Він повертається до Києва і за рішенням урядових інстанцій разом з іншими письменниками старшого віку виїздить до Уфи. Тут пише поему "Син України" (1942), видає поетичні збірки "В годину гніву" і "Під гул кривавий" (1942). У 1944 р. В. Сосюра закінчує роботу над поемою "Мій син". В роки війни В. Сосюра як військовий кореспондент фронтової газети "За честь Батьківщини" бере участь у роботі українського радіокомітету, виступає як пропагандист і агітатор, виїздить на фронт. 1944 р. поет повертається до Києва.

1947 p. виходить з друку збірка поезій "Щоб сади шуміли", відзначена в 1948 p. Державною премією І ступеня. Патріотичну поезію приносить збірка "Зелений світ" (1949). Активно працює В. Сосюра у великих поетичних жанрах (поеми "Студентка", 1947; "Вітчизна", 1949), в галузі художнього перекладу звертається до поезії С. Кудаша, М. Тихонова, Л. Гіри, О. Одоєвського, К. Рилєєва тощо.

З'являються такі великі твори Володимира Сосюри, як історико-публіцистична поема "Україна" (1951), поема-інвектива "Запроданці" (1953), драматична мініатюра "Дочка лісника" (1957), ліро-епічна поема "Біля шахти старої" (1957). Лірика В. Сосюри кінця 50-х років сповнена гармонії людини і природи (збірка "На струнах серця" (1955)). Численні вірші збірок "Солов'їні далі" (1957) і "Біля шахти старої" (1958) присвячує В. Сосюра рідній Донеччині.

Не полишає В. Сосюра й перекладацької праці.

За збірки поезії "Ластівки на сонці" і "Щастя сім'ї трудової" В. Сосюра 1963 р. удостоюється звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Останніми збірками поета є "Осінні мелодії" і "Весни дихання" (1964).

  ПІСНІ
НазваСлова / МузикаАльбомA Файли  Рік  #
 Васильки В. Сосюра / Валентин Філонік 5   2203
 Вишні доспівали... В. Сосюра /      600
 Вічність В. Сосюра / О. Моргаєнко     638
 Де ви, верби і тополі В. Сосюра / Микита Джигурда 5   2126
 І ти прийшла В. Сосюра / Б. Весоловський +   3540
 Ілюзії В. Сосюра / Л. Герасимчук 5   863
 Кобзар В. Сосюра / С. Козак 5   3918
 Коли поїзд у даль загуркоче В. Сосюра /      2728
 Любіть Україну В. Сосюра / В. Лузан, Б. Шиптур      23850
 Любіть Україну В. Сосюра / Богдана Фільц, І. Брязун     3951
 Мені ти приснилась давно В. Сосюра / О. Моргаєнко    1055
 Меркне цигарки вогонь В. Сосюра / Королівські зайці    437
 Не забудь
 (Калина стоїть над водою...)
В. Сосюра / Б. Весоловський    3022
 Не плач, матусю В. Сосюра /      771
 Не стелись, тумане В. Сосюра / Валентин Філонік     1534
 Онученько люба В. Сосюра / Б. Весоловський     1963
 Осінній вечір
 (Якби)
В. Сосюра / О. Моргаєнко     27
 Прощай... В. Сосюра / О. Моргаєнко     323
 Рушив поїзд *
 (Рушив поїзд в далеку дорогу)
В. Сосюра /  5  9396
 Рушив поїзд в далеку дорогу
 (Коли поїзд удаль загуркоче)
 (народний варіант)
В. Сосюра /      5785
 Священна війна В. Лебедєв-Кумач / О. Олександров     2011
 Синії очі В. Сосюра / Б. Весоловський    1081
 Скільки рік, скільки гір В. Сосюра / Б. Весоловський     2322
 Соняшник В. Сосюра / Б. Весоловський     4130
 Спи, моя кохана В. Сосюра / Б. Весоловський    4125
 Так ніхто не кохав В. Сосюра / О. Моргаєнко     1215
 Тебе любив В. Сосюра / О. Моргаєнко     39
 Ти рвала ожину В. Сосюра / О. Моргаєнко     469
 Тополина баркарола В. Сосюра / П. Майборода     2343
 Чи винен я В. Сосюра / О. Моргаєнко     435
 Аби побачити пояснення малюнків у колонці "Файли", підведіть курсор мишки до малюнка.      
Не знайшли пісні, але самі маєте текст чи аудіо? Додавайте її сюди або надсилайте на емейл!
Таким чином ви долучитеся до розвитку сайту та поділитеся улюбленим текстом з іншими!


Примітки:

Джерело біографії: http://www.utr.tv/dates/?month=1&year=2006&day=6

Дані додано:  27.04.2004
Відредаґовано: 06.01.2015
Переглядів: 54072



  Виправлення та доповнення     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
1. Василь Білоцерківський (гість) 11.03.2009 08:07    
ЗАПРОШЕННЯ! усім поціновувачам українського слова:

21 березня 2009 року (Міжнародний день поезії) о 14 год.
відбудеться благодійний концерт "ЛЮБЛЮ" - пам"яті видатного українського поета Володимира Сосюри - за участю творчої молоді (романси та пісні на вірші В. Сосюри)й відомих поетів (спогади про В. Сосюру, вірші).
Місце проведення: Музей книги та друкарства України (вул. І. Мазепи, 21, к. 9; територія Києво-Печерської лаври).
Вхід вільний.
0/0


  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/persons/192.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ