Павло Чубинський

Український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Національного Гімну України.

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 27.01.1839 - 26.01.1884
Місце народження: хутір (нині м. Бориспіль, Київська область)

Біографія

Матеріял з Вікіпедії:

Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 р. на хуторі Полтавської губернії, (що тепер входить до меж міста Бориспіль, Київська область), у небагатій дворянській сім'ї.

Ще змалку Павло починає захоплюватись географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з Георгієм Семеновим Тянь-Шанським, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо–Маклаєм.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу "Основа", де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, у селі Ропша.

1861 року захищає в Петербурзі дисертацію "Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії" й одержує вчений ступінь кандидата правознавства.

Повернувшись в Україну, впродовж 1861—1862 років пише статті для "Основи": "Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників", "Український спектакль у Чернігові", "Два слова про сільське училище", "Ярмарок у Борисполі", співпрацює з "Черниговским листком", де публікує матеріал "Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста", та з "Киевскими губернскими ведомостями", в яких побачила світ його "Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії" (1862).

У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою "Усім добрим людям". Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш "Ще не вмерла Україна", що став національним гімном українського народу.

20 жовтня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського "за вредное влияние на умы простолюдинов" (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Петра Єфименка та його дружину, історика Олександру Єфименко. Через рік він оселяється в Архангельську, де працює слідчим, потім секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. За сім років заслання в Архангельську українець Чубинський зробив чимало для російської науки, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї.

1873—1876 — керував Південно-Західним відділом Російського географічного товариства.

У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товaриства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.

У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 26 січня 1884 р. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі.

У 2001 р. в Борисполі було встановлено пам'ятник.

За свої цінні наукові праці одержав золоту медалю від Російського географічного товариства (1873), золоту медаль на Міжнародній Виставці в Парижі (1875) та від Російської академії наук Уваровську премію (1879).

Відомий також як поет, автор збірки віршів "Сопілка" (1871).

Павло Чубинський — автор тексту українського національного гімну "Ще не вмерла Україна".

У період близько 1869-1871 Чубинський обробив та підготував до друку сім томів "Трудів етнографічно-статистичної експедиції".

Джерела:

• "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" – Т.1-7. – СПб.,
• Чубинский, П.П. "Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии" – СПб., 1869.
• Чубинский, П.П. "О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе". СПб., 1870 (Архангельська, В'ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії)

3. Микола Рудаков (член клубу) 05.06.2012 20:30     Павло Чубинський(псевдонім Павлусь)ще студентом почав збирати фольклор. Записав близько 4000 обрядових пісень.Вишйло в 1872-1878 роках 7 томів (близько 300 друкованих аркушів)"Труди етнографическо-статистической експедиции в Западно-Русский край".В п'ятому томі вміщено 1884 пісні про кохання,родинні, побутові та жартівливі пісні.	0/0
2. Devil (гість) 28.09.2011 21:36     ого 2005 року да ты уже стерся мабуть із лиця землі в порох я в шоке О_О	0/0
1. Гетьман (член клубу) 16.02.2005 14:50     ЦЕ МІЙ ЗЕМЛЯК!!!	0/0