Василь Степанович Гавриш-Гнилосиров

Гавриш-Гнилосиров Василь Степанович (1836—1901) — полтавський міщанин з походження, закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету.

Ще студентом брав діяльну участь в громадському житті і виявив себе гарячим прихильником ідей Шевченка.

Коли укр. гурток, за підтримкою прогресивних рос. літераторів, почат здійснювати широко задуману програму видання книжок і брошур, так званих "метеликів", розрахованих на широкі верстви народу (1860—1863), то Гнилосиров в літні студентські канікули їздив по сільських ярмарках Харківщини і розпродував чималу кількість, як на ті часи, цих видань, головним чином творів Шевченка ("Наймичка", "Катерина", "Тополя", "Гамалія", "Тарасова ніч"), Квітки ("Салдатський патрет", "Конотопська відьма", "Маруся" та ін.), Є. Гребінки, Котляревського, Стороженка, Марка Вовчка, Куліша, Костомарова, Гулака-Артемовського та інших авторів.

Про це крамарювання дуже мальовничо розповів сам Гнилосиров в нарисі "П'ять день із життя харківського студента" ("Основа", 1862, кн. X, стор. 60—73).

Віршована творчість Гнилосирова обсягом не велика; частина з неї була надрукована в різний час і в різних місцях за підписом А. Гавриш.

Окремо були видані поеми "Закохана", з якої друкується тут уривок, та казка "Царівна-русалка".

Крім того, видані були його "Рассказы" (Київ, 1897).

Його цікавий щоденник, що охоплює, з перервами, багато років, досі опублікований лише невеличкими фрагментами в різних журналах.

Все життя Гнилосиров учителював. Ставши з 1873 року директором Канівської повітової школи, він багато займався впорядкуванням могили Шевченка і слідкував за її станом та охороною до кінця свого життя.