|
|
Хор імені Григорія ВерьовкиПерейти до списку пісень >> Альбоми: • Вербовая дощечка (2007) • Колядки та духовні пісні (2007) • Ой там, за лісочком (2007) Засновано: 1943 Історія
Український Державний Заслужений Академічний Народний Хор імені Г.Г. ВЕРЬОВКИ — художній професійний колектив, створений 1943 в Харкові з нар. співаків, танцюристів та інструменталістів. У 1943—64 — худож. керівник і головний диригент хору — Г. Верьовка, з 1966 — нар. артист УРСР А.С. Авдієвський. В репертуарі колективу — кращі старовинні:-)) й сучасні:-) укр. нар.:-) пісні, пісні народів СРСР та інших народів світу, класичні твори й твори рад. композиторів, а також танці, хороводи й гаївки; активно пропагує:-)) пісні на тексти Шевченка. До 100-річчя з дня смерті й 150-річчя з дня народження поета підготував спеціальні концертні програми, до яких входили "Заповіт", "Думи мої, думи", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Гей літа орел", "Тополя" й інші твори на Шевченкові вірші.
Літ.:
Кисельов Г. Державний укр. нар. хор. К., 1951:-); Перепелюк В. Повість про нар. хор. К., 1970.
УЛЕ (Укр.літ.енц.:)
ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович [13 (25).XII 1895, м. Березна, тепер смт Менського р-ну Чер-ніг. обл.—21.Х 1964, Київ] — укр. рад. композитор, хоровий диригент, педагог, громад. діяч, нар. артист УРСР з 1960. Член КПРС з 1946. Закінчив 1933 Київ. муз.-драм. ін-т ім. М.В. Лисенка. Викладав хорове диригування в цьому ж ін-ті (1923—27) та в Київ. консерваторії (з 1934; з 1947 — професор). У 1948—52 очолював Спілку композиторів України. У 1943 організував Укр. нар. хор і був його керівником до 1964 (у 1965 хорові присвоєно ім'я Г.Г. Верьовки). Записував нар. пісні, вводив їх до репертуару Укр. нар. хору. Автор масових пісень, хорів, романсів, кантат на слова укр. поетів (П. Тичини та ін.), обробок укр. нар. пісень. Лауреат Державної [Сталінської] премії СРСР (1948), Держ. премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1968, посм.).
Тв.: Народні пісні в записах Григорія Верьовки. К., 1974. Літ.: Григорій Верьовка. К.. 1972. М.М. Гордійчук.
Григо́рій Гу́рійович Верьо́вка (13 грудня (25 грудня) 1895, Березна, тепер смт Менського району Чернігівської області — †21 жовтня 1964, Київ) — укр. композитор і хоровий диригент, педагог. 1916 закінчив Чернігівську духовну семінарію. 1918—1921 вчився в Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка по класу композиції у Болеслава Яворського, диригування — в Олександра Орлова. 1933 закінчив інститут екстерном.
Від 1919 працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва. 1923—1927 працює в музично-драматичному інституті, від 1931 — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 — професор консерваторії. 1941—1945 — науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР. 1943 організував Укр. державний народний хор, 1943—1964 був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 хору надано ім'я Григорія Верьовки. 1943—1952 — голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України). Був членом КПРС (від 1946). Поховано на Байковому кладовищі (надгробок роботи скульптора Еліуса Фрідмана).
Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової:-) пісні, займався обробками:-) народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними.:-)) Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: "Ой, як стало зелено", "Ой чого ти земле, молодіти стала" і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня "І шумить, і гуде", патріотичні пісні, зокрема "Клятва", пісні, що оспівують працю "Дівчата з Донбасу", "Пісня про Волго-Дон", "Шахтарочка". Серед творів великої форми кантата "Ми ковалі своєї долі" на слова П. Тичини. Верьовка створив також обробки революційних пісень: "Вперед, народе, йди", "Карманьйола" та інші, а також обробки укр. нар. пісень: "І шумить, і гуде", "Ой чого ти, земле, молодіти стала". Народний ход рік від року вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, хор натхненно співав пісні її народу й обов'язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало слухачів.
1948 — Верьовку за тривалу концертну діяльність відзначено Сталінською премією. 1960 — став народним артистом УРСР. 1967 — на батьківшині композитора у смт. Березні споруджено пам'ятник — бюст із оргскла на чотирикутному постаменті (вис. 2,4 м), що спирається па залізобетонний стилобат. Скульптор О. О. Мельничук, арх. В. Онащенко. Встановлений у сквері між вул. Радянською і вул. Товстухи. 1968 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (разом з Анатолієм Авдієвським). Нагороджено орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак Пошани", медалями. 1974 — іменем Григорія Верьовки була названа вулиця в м. Чернігів (Деснянський район, на території кол. с. Бобровиці). 1983 — на фасаді будинку колишньої Чернігівської духовної семінарії, де в 1910-16 навчався Григорій Верьовка, було встановлено мармурову меморіальну дошку.
Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1978. — С. 201. Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 110. Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 71.
Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки
Виправлення та доповнення
ПРАВИЛА!
ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/persons/1323.html |
ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
|
