О, де ж ви, мамо, голубко сива!

Весняний дощ вмиває шибку у вікні,
Наводить порядок до Воскресіння,
Все оживає і квітне навесні...
З-за хмар сходить боже благословіння...

Ви любили ранню весну, білий цвіт,
Запашну квітку, що цвіте у розмаю,
О, мамо, мамочко, лечу увись у політ!
З божого раю, як сонце, вас виглядаю!

О, де ж ви, мамо, голубко сива!
Чому не приходите у мої сни?
В саду зародили груші і сливи
І пахне ароматом мальва з роси...

Сад запашили м'ята і ліловий бузок,
Розпустили віночком листя винограду,
О, пташко, защебечи веселих співанок! -
Хай згадаю дитинство у квітучім саду!..

О, де ж ви, мамо, голубко сива?
До хати відкрийте двері мені...
Все, як було, так і залишила,
Згадую свою весну, найкращі дні...

Прошу, мила матусю, наснись мені!
Бо без тебе холодно, сумно й журба,
Дай одинокій пташці поради свої!
Приголуб, приласкай - хай радіє душа!..

На золотих крильцях веди у поля,
Де колосяться жита і маки червоні!
О, світанкова зоре, жадана мріє моя,
Виблагай у Бога дітям кращої долі!

Поділитись сторінкою: